В сучасних умовах імперіалістичні блоки набули нових якісних особливостей – світові сили імперіалізму мають свідомо роз’єднані військові потуги (США, Англії, НАТО, ООН). Це дозволяє здійснювати агресію одними військами, а інші займають необхідну позицію для діяльності тієї ж агресії в іншому якісному змісті, зберігаючи єдине ціле, розігруючи «демократію», прагнучи зберегти «законність» агресора. Прикладом цього є друга агресія проти Іраку. Так само, НАТО 10 червня 1998 року прийняло рішення про нанесення по Югославії авіаційного бомбового та ракетного удару, ставлячи мету знищення військових та інших об’єктів, які для НАТО заважають стратегії імперіалістичних сил Світу, де формуються сили націоналізму.

Нинішнє всесвітнє вираження могутньої військової сили імперіалізму, створене у тактичному плані на безперервному виникненні, зникненні та трансформації одних військових блоків в інші. Один з таких блоків з ініціативи США та Великобританії у 1955 році був створений на Близькому і Середньому Сході під назвою «Організація центрального договору» (СЕНТО), який проіснував до 1979 року (до серпня 1959 року мав назву «Багдадський пакт»). До СЕНТО входили: Туреччина, Пакистан, Великобританія, Іран, Ірак (вийшов з блоку у 1958 році). Офіційне членство у цьому блоці США не було показано, але створення блоку, організаційні процеси, діяльність та керівництво здійснювали США. Пакистан та Іран були втягнуті у цей блок для ліквідації націоналістичних процесів у цьому регіоні, хоч це виявилося неможливим. Саме тому розвиток подій дійшов до того, що у 91-му році світові імперіалістичні сили, в тому числі НАТО, здійснили військовий удар по Іраку під кодовою назвою «Буря в пустелі», продовжуючи ці удари до кінця 1998 року, з надуманим приводом недопущення атомного озброєння Іраку. Одноразово з СЕНТО (1954—1977 роки) США утворили військовий блок СЕАТО. У червні 1977 року цей блок припинив своє існування відповідно до планів його діяльності.

Створення військових блоків було характерним для всієї системи імперіалізму. 14 травня 1955 року був створений більшовизованою Російською імперією «Варшавський договір 1955», у який входили: Албанія, Болгарія, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехословаччина. Його комунікація не була якоюсь імперіалістичною особливістю, а лише різновидністю з єдиними імперіалістичними потребами знищення націй, який також виконав свою «місію». Нині цей блок не тільки самоліквідувався, але його більшість учасників стали членами НАТО. У період Другої світової війни США створили «антигітлерівську коаліцію», назвавши її «Декларацією 26» з метою спільної боротьби проти ще одного різновиду імперіалізму – німецького імперського націогегемонізму над людством. Одноразово, США та Великобританія 14 серпня 1941 року створили «Атлантичну хартію», яка мала після перемоги у Другій світовій війні, здійснити необхідний переділ світу (Декларація від 26 державних утворень 1942 року). До цього блоку 24 вересня 1941 року був приєднаний СРСР. У 1954 році були створені «Паризькі угоди 1954 року», підписані в Парижі Сполученими Штатами Америки, Великобританією, Францією, Канадою, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом з Федеративною Республікою Німеччини, яка виконувала тоді функцію каяття за скоєні злочини перед людством і це свідомо подавалося, як перемога над націоналізмом, хоч ніякої перемоги над націоналізмом не було.

Імперський світ на той час переміг у протиборстві з одним із найжорстокіших імперських різновидів – німецьким націогегемоністичним імперіалізмом. Злочини нацизму, як ми вважаємо, свідомо приписувалися націоналізму, використовуючи предмет пропаганди для фальсифікації та спотворення самого явища націоналізму. Ці протоколи створеного блоку підписані Великобританією, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, і Федеративною Республікою Німеччини, засвідчували про створення в рамках НАТО Західноєвропейського союзу, який став сьогодні дієвим механізмом «інтеграції» всіх європейських націй і не тільки, тепер вже під новою назвою «Європейський Союз». Ця діяльність Західноєвропейського союзу була розрахована на певний час до 2005 року, що викриває імперіалістичну стратегію на нову його трансформацію (сьогодні це вже є реальністю), щоб втягнути у себе якнайбільше число країн, що мають розвиватися за умовами імперського бачення світу. Американсько-російська діяльність синтезувалася для необхідності єдиної імперіалістичної потреби створення різних блоків в системі НАТО, ООН та інших структур.