Але навіть при використанні державних структур та всієї її матеріальної потужності, не можливо було заставити існувати навіть організаційну її форму, що будувалася на неприродних ідеях єдності та співпраці націй за класовим принципом. Виходячи з фальшивих авантюристичних ідей пролетарського класового інтернаціоналу, хід історії у 1943 році ліквідував 3-й Інтернаціонал. «Маніфест Комуністичної партії», як основа комуністичних ідей є тою абсурдністю, яку саме життя не бере до уваги. Відбулось самознищення державних структур, що будувалися на принципах комунізму з практичними діями пролетарського класового «інтернаціоналізму», що вимагали знищення націй і націоналізму, стають бути силою самознищення механізму таких дій. А тепер про інтернаціоналізм і його суть. Насправді інтернаціоналізм – це один з напрямків реалізації націоналізму, що ґрунтується на спільній організаційній діяльності націй у захисті від імперського впливу, побудови світу національних незалежних рівноправних держав, гармонізації стосунків між націями світу, розв'язання спільних проблем заради збереження та розвитку усіх націй і ніякого відношення до більшовицького його розуміння про вселюдську солідарність трудящих мас на класовій основі немає.

Часто імперіалістичні військові блоки маскували своє створення з причин необхідності «збереження миру», політичним «об’єднанням» та інше. Наприклад, відбулося таке створення у 1966 році «Азіатсько-тихоокеанської ради» (АЗПАК) зі штаб-квартирою у Таїланді в місті Бангкок. В цей військовий блок входили імперіалістичні державні утворення Австралія, Нова Зеландія з подвійним блокуванням одноразово в системі «великобританської колонізації». За допомогою такого подвійного входження у блоки, відбувається вмонтовування національних держав для їх контролю, узалежнення. Зокрема, в АЗПАК входила Японія, Філіппіни, Тайвань, Південна Корея. Дублювання військових імперіалістичних блоків продовжувало повторюватися. Був створений військовий блок АНЗЮК з Австралії, Великобританії, Малайзії, Нової Зеландії та Сінгапуру (АНЗЮК). Також у 1952 році відбулося створення військового блоку АНЗЮС з Австралії, Нової Зеландії та США, як основного виразника імперіалістичних сил. Повторність імперіалістичного військового блокування зміцнює військову структуризацію, пристосовує її до регіональних умов, для створення єдиної світової імперіалістичної військової системи. Саме цю особливість виражає створення 4-го квітня 1949 року у Вашингтоні імперіалістичного військового блоку «Організація північноатлантичного договору» або «Північноатлантичний союз» під загальною назвою НАТО.

Створений цей блок Сполученими Штатами Америки, як централізованим вираженням світових сил імперіалізму. Первинний документ про утворення цього військового блоку підписали США, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Італія, Португалія, Норвегія. НАТО володіє арсеналами США, Великобританії та інших державних утворень з можливостями надпотужного термоядерного удару, що освоюють космічний простір з військовою метою. НАТО не лише посилює військовий потенціал імперіалізму, але і здійснює послідовний організаційний процес трансформації спочатку СРСР, а зараз Російської Федерації до США (що яскраво засвідчує бажання президента Трампа, та підтримка його намірів у російському соціумі під час його виборчої кампанії), перегруповує свої сили, консолідує простір військових дій, здійснює комунікативний розвиток, створює новий політичний зміст. Ось які думки висловлюються з цього приводу: «…на думку багатьох сучасних дослідників, зокрема японського філософа Т. Умехарі, «історія СРСР стане історією США» [108, c.56].