Новий етичний кодекс виникає в наслідок заперечення існуючого, якій не його задовольняє по тих або інших причинах. У зв’язку з цим пригадаємо опис Платоном колообігу режимів: «Тепер скажемо знову, – продовжував я, – як з олігарха походить людина демократична. Походження її переважно здійснюється, мабуть, таким чином». – «Яким?» – коли хлопець, вигодуваний, як ми недавно говорили, без виховання, спробує меду трутня і зрідниться зі звірячими та дикими вдачами, здатними порушувати в нім різноманітні і такі, що всіляко виявляються, задоволення, тоді-то, почитай, буває в нім початок зміни олігархічного його устрою в демократичний» [14, 5590-561Е]. Як причину зміни олігархічного режиму на демократичний Платон указує на виникнення ситуації «звірячих і диких вдач». Наявність цих «вдач» визначає логіку існування, відповідно, зміну олігархічного режиму на демократичний.

Отже, під екзистенціологією або логікою існування будемо розуміти формування і використання у педагогічної практиці норм мислення, які виникають залежно від сутності суб’єкта. Якщо формальна логіка визначає умови деякого знання, то екзистенціальна – поглядів, тому обумовлена його своєрідністю. Підставою для формування та здійснення такої нормативності слід вважати саме сутність, яка інституціюється, таким чином обумовлює конструювання реальності.

Якщо норми і правила у формальній логіці установлюються довільно, відповідно до визначення природи та вимог до критеріїв знання, то норми і правила мають суб’єктивний характер, тому встановлюються за-лежно від стану свідомості, відповідно, сутності, мають динамічний ха-рактер, можуть носити суперечливий характер, більш того, постійно змінюються.

Норми та правила логіки існування водночас є етичним кодексом, тому що вони мають етичне походження і використовуються як підстава моральної аргументації, при цьому кодекс може суперечити основним принципам етики, наприклад, кантівської, арістотелівської тощо, але, незважаючи на це, його положення приймаються як істинні та вико рис-товуються.

Методологічним підґрунтям дослідження логіки існування слід вважати феноменологію та екзистенціалізм, тому слід прийняти поло-ження про інтенційність свідомості, здібність наділення сенсом реальнос-ті, та їх здійснення в існуванні; здібності суб’єкта до проектування тощо.

Тому при аналізі логіки існування стає актуальним використання поняття «інтенція», оскільки воно допомагає виявити, що сенс передбачає спрямованість на що-небудь. Крім того, слід мати до увазі, що ця спрямованість має прагматичний зміст, тобто передбачає дослідження того, яким чином вона впливає на стан суб’єкта. Крім того, інтенція включає оцінку, тобто має аксіологічний характер.

Виявити своєрідність логіки існування суб’єкта можна, якщо прийняти положення про обумовленість сутності та існування. При цьому вважати сутністю сукупність взаємообумовлених сенсів, що не виключає того, що вони можуть в деякій мірі суперечити одне одному. Своєрідність існував-ня можна дослідити при розгляді сукупності подій, виникнення яких обу-мовлено сутністю.

До основних завдань екзистенціології слід віднести наступні: виявити сенси існування; показати, яким чином вони здійснюються; розкрити, які аргументи використовуються для доказу їх істинності, в чому їх своєрідність; який наслідок має слідування сенсам, що приймаються як істинні; які афекти переживаються, коли вони відстоюються; які події можуть провокувати сенси, що переживаються; яким чином змінювати-меться реальність в результаті здійснення сенсів існування.

Дослідження екзистенціології педагогічного дискурсу відкриває широ-кі перспективи для вивлення своєрідності існування. Насамперед, при встрановленні причин формування норм істинності, того, яким чином вони приймаються як підґрунтя виправдовування, крім того, своє рід-ності формування сенсів та їх втілення тощо.