Наступного дня висока температура трималася, але висипу, почервоніння білків або інших симптомів не було. Трохи згодом мама маляти відзначила, що білки його очей стали яскраво-рожевими. Доктор Недулмен почав турбуватися. Оглянувши пацієнта наприкінці дня, він побачив на внутрішньому боці нижньої губи єдину виразку стоматиту.

Зазвичай у медицині вважається, що набір симптомів швидше може свідчити про незвичайний прояв звичайної хвороби, ніж про класичний прояв рідкісної. Отже, це: незвичайний випадок вірусу Коксакі – чи ранні симптоми хвороби Кавасакі? Останню хворобу складно діагностувати: спочатку всі симптоми вказують на звичайне ГРЗ або ГРВІ. Лікарям зазвичай потрібно щонайменше п’ять симптомів, аби підтвердити діагноз. У хлопчика ж дотепер виявилося тільки два. Але якщо чекати прояву інших симптомів, можна отримати ускладнення на серце, чого ні лікар, ні батьки не хотіли. Правда, якщопочекати не десять днів, а один, ризику менше. Тому лікар ухвалив рішення чекати ще день.

Уранці наступного дня Недулмен знову відвідав хлопчика. Малий погано спав уночі, кілька разів пробуджувався. Температура була незмінною – починався вже другий тиждень безперервної лихоманки. Невже все-таки хвороба Кавасакі? Недулмен вирішив зробити аналіз крові. Потрібно дізнатися, чи підвищився рівень тромбоцитів і лейкоцитів, а також з’ясувати швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Саме ці показники важливі для діагностування хвороби Кавасакі. Її лікування може бути тривалим, але ризику для життя немає. Аналіз крові дитини відправили до лабораторії, і потягнулися години очікування. Недулмен дивився на годинник і хмурився: зволікання нічого хорошого хлопчикові не принесе. Нарешті з лабораторії прийшла відповідь: рівень тромбоцитів, лейкоцитів і ШОЕ – високі. Подзвонивши в дитячу лікарню, доктор Недулмен побалакав із черговим лікарем і рекомендував батькам відвезти хлопчика в лікарню. Ті, своєю чергою, повідомили, що з’явився висип у вигляді майже непомітних маленьких прищиків – ще один симптом хвороби Кавасакі.

У лікарні у хлопчика повторно взяли аналіз крові і, незважаючи на відсутність деяких симптомів, почали лікування від цієї хвороби, – далі тягнути було не можна. Дитині ввели велику дозу аспірину і людського імуноглобуліну (IVIG – препарат, що містить антитіла понад тисячі донорів). Цей препарат – найперші ліки при хворобі Кавасакі. За кілька годин потому, як препарат почали вводити внутрівенно, температура понизилася. Хлопчик прокинувся і попросив їсти. Його очі мали вже нормальне забарвлення. Нарешті жахливий період невизначеності закінчився.

Завершують колонку міркування Лізи Сандерс про те, що медична загадка – це не задачка з математики, правильну відповідь на яку можна знайти в кінці підручника. Ставлячи діагноз на основі симптомів, лікар завжди ризикує, і навіть почавши лікування, він не може мати стовідсоткової впевненості у своїх висновках.

Колонки Лізи Сандерс користувалися в Америці не меншою популярністю, ніж медичні серіали, тому з часом вона видала їх окремою книжкою. Права на її використання про всяк випадок купили для телебачення. Проте кілька наступних ро ків власники прав не могли знайти, як застосувати своє надбання. І тільки Девід Шор побачив у колонках Сандерс те, чого йому не вистачало: не лише медичний детектив (у цьому разі не надто заплутаний), але перш за все – фактор ризику, постійно наявний у роботі лікаря. Пацієнт і його рідні повинні або цілком довіритися докторові, або всіляко заважати йому лікувати хворого так, як він вважає за потрібне. В будь-якому разі ризик смертельного результату буває дуже великим. І лише герой, що володіє перерахованими вище особистими якостями, готовий кинути виклик як складній небезпечній хворобі, так і бажанням хворого та його близьких, усупереч переконанням яких він мусить діяти.