Коротка характеристика симптомів. У хлопчика тривала лихоманка, почервоніння очей і ознаки стоматиту (виразки на слизовій оболонці рота). Легені: кашель відсутній. Горло: почервоніння не виявлене, мигдалини не розпухлі. Шлунок: апетиту немає. Особливості: почервоніння очей не викликає жодних незручностей, саме це стало приводом для занепокоєння лікаря. Записав Ден Вітерс.

Подальша розповідь майже в точності повторює початок кожної серії «Доктора Хауса»: поява дивних симптомів у абсолютно здорової на перший погляд людини, в цьому разі – маленької дитини.

«Сонечко, лікар хоче оглянути тебе», – сказав батько, вимкнувши телевізор. Маля, якому виповнилося вісімнадцять місяців, підвелося з підлоги й подибало до незнайомця, що сидів за обіднім столом. Хлопчик із цікавістю втупився в кругле і доброзичливе обличчя доктора Вульфа Недулмена. Педіатр одразу звернув увагу, що білки очей дитини мали яскраво-рожеве забарвлення, за винятком тоненьких білих смужок довкола райдужної оболонки. Зазвичай в таких випадках з очей течуть сльози або ж помітне подразнення, але в цьому разі таких симптомів не було. Здавалося, почервоніння не створює хлопчикові жодних незручностей. Але саме тому лікар і прийшов, аби ретельно оглянути дитину. Він дуже занепокоївся, коли батьки хлопчика подзвонили йому і повідомили про появу нових незвичайних симптомів. Напередодні Недулмен оглянув хлопчика у своєму кабінеті в Берклі. Його батьки звернулися до лікаря, оскільки протягом тижня у малого трималася висока температура за відсутності будь-яких підозрілих симптомів. Інколи температура сягала 39 °С. У звичайній ситуації ацетамінофен або ібупрофен швидко б її знизив, але тут жарознижувальні засоби виявилися абсолютно безсилими. Хлопчик був стомлений і знесилений. У нього зник апетит, вночі він став прокидатися, чого не траплялося вже цілий рік. Мама підозрювала у дитини менінгіт.

У хворого хлопчика є п’ятирічний старший брат. За словами матері, минулого тижня у старшої дитини були аналогічні симптоми. Хоча в цілому хлопчик теж не почувається хворим. Молодша ж дитина неймовірно здивувала лікаря: кілька годин тому їй дали ібупрофен і ацетамінофен, проте температура все одно трималася на рівні 37,7 °С. Хай там як, незважаючи на досить високу для дитини такого віку температуру, організм працював добре, не проявляючи жодних ознак хвороби. Лихоманка ж трималася п’ять днів – таке трапляється нечасто, коли йдеться про більшість дитячих хвороб. На думку доктора Недулмена, аналізи хлопчикові не потрібні.

Ймовірно, лікар вирішив, що малий заразився від старшого брата. Але, в такому разі, на що ж тоді хворий брат? Лихоманка і наявність стоматиту наштовхнули лікаря на думку про вірус Коксакі – цей ентеровірус зазвичай є причиною високої температури у маленьких дітей. Герпес викликає і краснуха – ще одне вірусне захворювання, для якого також характерна лихоманка. Тільки-но при краснусі спадає температура, на тілі з’являється характерна висипка. Але доктор Недулмен дивувався – хай це буде краснуха, хай ентеровірус, тих ліків, які давали дитині, з лихвою вистачило б для успішного лікування.

Проте нездужання не минало. Тоді лікар припустив хворобу Кавасакі – системний артеріїт, що вражає крупні, середні і дрібні артерії, поєднується зі шкірно-слизовим лімфатичним синдромом. Оскільки хлопчик був азіатом, то це могло бути цілком імовірним: хвороба переважно вражає осіб жовтої раси. Хвороба Кавасакі має інфекційну природу, проте виділити її збудника досі не вдавалося. Але якщо діагноз підтвердиться, а необхідне лікування не почали вчасно, то у хворого можуть виникнути проблеми з серцем. Для хвороби Кавасакі характерна тривала пропасниця, що супроводжується шкірними висипаннями, почервонінням білків очей і яскравим кольором вуст. Щоправда, висипу досі не було, і лікар, ідучи, попросив батьків відразу ж дзвонити йому, щойно він з’явиться.