– Ти все запам'ятав? – поцікавилася Баба-Яга.

– Все! – Кивнув Паровоз Привид і тут же рушив у дорогу.

Де приблизно знаходиться депо він знав. Всі паровози в болоті, що б про них не говорили, хоч якось орієнтуватися в ситуації навколо. І про те, що Баба-Яга живе на околиці болота теж чули. Але щоб їм хтось хотів допомогти і визволити з болота – це було вперше, напевно, це і збентежило Паровозика Привида. І він понісся до Чу-Чухіна, щоб просити його про допомогу, яка, якби він добре подумав, можливо і не була потрібна мешканцям Болота Старих Паровозів. У цьому болоті вони перебували вже не одне десятиліття, всі давно зжилися, звикли до середовища проживання і мало хто вже мислив тими категоріями, які були для них притаманні в бутність їх сталевими гігантами, що їздять по безкрайніх просторах. Їм навіть здавалося, що краще болота в світі нічого і немає, тому і не пощастило Бабі-Ягі, Лисиці і котам вирвати з болота більше паровозів своєю магією, ніж їм вдалося. Вирвався лише один Паровозик Привид, який цього хотів. Решта ж паровози цього не бажали. І допомога їм була зовсім не потрібна.

***

Депо жило своїм життям, незважаючи навіть на таку пізню годину. Більшість паровозів вже вирушило в ангар спати. Колобчук щось перераховував у себе в конторі, витрачаючи електроенергію на освітлення, кіт Маслянка оглядав і лагодив паровози, а ті, хто ще не пішов спати, стояли все там же, за ангаром, і про щось розмовляли.

– Доброї ночі, – привітався з ними Паровозик Привид. – А де я можу знайти паровозика Чу-Чухіна?

– Там? – вказав хтось у бік майстерні, не встигнувши розглянути, що перед ними справжнісіньке привид.

– Дякую, – відповів Паровозик Привид і хотів було ще щось запитати, але до того моменту його встигли вже розгледіти і, злякавшись, розбіглися хто куди. Не кожен день в депо приїжджає незнайомий Паровоз Привид і розшукує когось із його мешканців.

Кот Маслянка сидів до Паровозика Привида спиною і тому не бачив хто це до нього підкотився. Маслянка копався в одній з механічних частин паровоза, що стояв у напіврозібраному стані на ремонтному місці, і що відбувається навколо його мало цікавило.

– Доброї ночі! – привітався Паровозик Привид.

– Доброї, доброю … – так само не повертаючись відповідав Маслянка.

– Де я можу знайти паровозика Чу-Чухіна, чи не підкажете?

– Там … – вказав у бік Маслянка, так і не відірвавши голови від свого заняття.

Чу-Чухін стояв у сторонці, очікував своєї години щоб пройти техогляд і милувався зірками.

– Доброї ночі, паровоз Чу-Чухін, – підлетів до нього Паровозик Привид. – Паровозів у Болоті Старих Паровозів потрібна терміново твоя допомога, – геть забув про те, чому його вчили Баба-Яга, Лисиця і коти Паровозик Привид. – Я поки що один, кому вдалося вирватися з нього, але інші мої брати … – плутано пояснював він. – От якби ти пішов і допоміг нам!

Паровоз Чу-Чухін здивувався такому проханні, та ще й в таку годину, але він був дуже чуйним паровозом, а часом навіть і наївним, відразу ж повіривши прийшлому:

– Куди потрібно йти? Що потрібно робити? – задавав він питання. Паровоз Привид спохватився, що говорив не так, як його вчили, але коли Чу-Чухін згодився йому допомогти, то це вже не мало великого значення.

– Там усе покажу! – відповідав Паровозик Привид цілком серйозно вірячи в те, що йому говорили Баба-Яга і Лисиця з котами.

– А один справлюся? Може когось покликати на підмогу?

– Мені сказали, що часу зовсім мало, – вказував шлях йому Паровоз Привид. – Треба поспішати. – виїхали вони за межі депо.

Вони швидко промчали за старими шляхами, потім згорнули, скотилися по укосу у бік лісу і увійшли до непроглядної темряви. Якщо для Привида все це не становило серйозних утруднень, то Чу-Чухін вибивався з сил, намагаючись встигнути за поспішаючим Паровозиком Привидом.