Один из способов адаптации произведений украинского народного песенного творчества к местным условиям является использование реальных имен жителей исследуемого региона в исполняемых здесь известных на Украине балладах. По свидетельству В.Г.Цысарь, Ирина, о которой идет речь в балладе – реальное имя: Ирина, Митрикова дочка.

Этот же прием, по-видимому, использован и в другом произведении подобной тематики – балладе «Чи ви чули, чи не чули й таку новиночку», записанной у Марии Васильевны Анатичук в селе Петруня (Соотв. сборник, стр. стр.122-123).

Чи ви чули, чи не чули таку новиночку,

Що зарубав Олексий Падуряну дочку,

Падуряну дочку?

Як він ії тай рубав, вона са просила:

-Не рубай мене Олексію, сим са не нажила.

Як він ії зарубав, лишив серед хати,

А свм пішов на лотоки руки полокати,

Руки полокати.

Як ішов він з лотоків, повернув до брата.

Питається єго брат:-Чо кров на ботінках,

Чо кров на ботінках?

– Признаюся тобі, брате, зарубав я жінку,

Признаюся тобі, брате, зарубав я жінку,

Зарубав я жінку.

-Іди, брате, іди с сеї мої вбори,

Будут люди говорити, що з мої намови,

Що з мої намови.

Іде, брате, іде, брате, попід сі городи,

Щоби більше не встрічався да з її ти родом

Да з її ти родом.

Ішов братчик, ішов братчик попід ті городи,

Та й встрічався з її мати,

Та й встрічався з її мати.

Іде мати попід хати та й вгляда в віконце,

Та й вгляда в віконце.

Ішла мати попід хату ,глянула в віконце –

Лежит дочка Єленочка личком проти сонця,

Личком проти сонця.

Прийшо отець, прийшла мати, прийшла вся родина:

-Відчиніт нам се сі двері, тут наша детина,

Тут наша детина!

Відчинили то ті двері, стали серед хати –

Лежит дочка Єленочка личком проти сонця,

Личком проти сонця.

-Що ж ти, дочко Єленочко, єму провинила,

Що твоя кров червона всю грудь сполонила,

Всю грудь сполонила?

 Это – близкий по содержанию вариант баллады, известной в украинской фольклористике «Стоить верба над водою, корінь вода миє» ( «Балади», стр.200). Но в варианте из села Петруня, в отличие от варианта, записанного С.И.Грицей на Ивано-Франковщине, указано имя жертвы – Елена, дочь Падуряну. Судя по фамилии, баллада могла быть модифицирована в Молдове или в селе Колинкауцы, откуда прибыли основатели села Петруня и где проживали до этого и украинцы, и молдаване. В варианте «Балад» никакого имени не указывается.

      Использование местных фамилий встречается не только в балладах, но и в песнях другой тематики. Примером может послужить шуточная песня «Баба діда била, била», записанная у жительницы села Яблоана Петелки Ольги Яковлевны 15  февраля 1993 года.

Баба діда била, била,

Ще й в помиї намочила,

Та й сараку Унгурян.

Як з помиїв витягала –

Макогоном потяга,

Ой сараку Унгурян.

Як узяла на лопату,

Та й фурнула аж на хату,

Ой сараку Унгурян…

   Кроме распространенной в Молдове фамилии «Унгурян» здесь на молдавское влияние указывает и слово «сараку » (от молдавского  «сэрак» – «бедный, несчастный»).

     Яркий пример использования реальных имен применительно к известному произведению привел житель села Яблоана И.И.Казимир, исполнивший 20.06.1994 года балладу «Ой поїхав Петя йа в дорогу». Это – вариант баллады «Поїхав миленький йа в дорогу», записанной автором у В.Г.Цысарь в селе Дану в 1995 году ( см. сборник «В земле наши корни» стр.стр.292-293), но он «привязан» к конкретным людям и событиям села Яблоана.

Ой поїхав Петя йа в дорогу,

Лишив свою Катю нездорову.

Лиш приїхав Петя з України,

Та вже єго Катю спорядили.

Та вже єго Катю спорядили,

В дубовоє трунце положили.

В дубовоє трунце положили,

Високу могилу висипали.

Високу могилу висипали,

Червону калину посадили.