Герої серіалу «Декстер», знятого за мотивами роману Дж. Ліндсея. У центрі – актор Майкл Холл в образі Декстера Моргана.

Починаючи з 2006 року на власну нішу серед лідерів субкультурного серіального продукту претендує «Декстер» (Dexter). Це явне «кіно не для всіх» про серійного вбивцю, що проживає в Маямі, працює експертом у поліції і очищує світ від інших серійних вбивць, уже витримало чотири сезони по 12 серій. У Росії та Україні з’явилося навіть декілька фан-клубів, об’єднаних спеціальним фан-сайтом. Цей фільм, що має чіткі вікові й часові обмеження для показу, в Росії йшов на адаптованому каналі «Fox Crime», а в Україні його ще не ризикнув показати ніхто, хоча реклама серіалу вже з’явилася на одному з вітчизняних каналів.

Поки невідомо, як довго зможе утримувати планку команда Девіда Шора і чи стане шостий сезон «House M. D.» початком кінця. Але ясно одне: навіть якщо б серіал «Доктор Хаус» обмежився двома-трьома сезонами, він усе одно став би подією, найкращим серіалом початку століття, впливав би на уми й мав велике культурне значення. Оскільки самі «батьки» проекту називають його шоу, на чому вже не раз наголошувалося, він, як і всяке шоу, повинен тривати.

Телевізійний серіал «Доктор Хаус» є своєрідною сумішшю «вертикального» серіалу, кожна серія якого – це завершена історія порятунку життя чергового пацієнта, що триває 43 хвилини, і такого собі телероману на кшталт «Династії» або «Санта-Барбари», де особисте життя кожного персонажа і його взаємини з іншими дійовими особами стають зрозумілими, тільки якщо дивитися кожну серію. Через цей синтез випадковому глядачеві буде зрозумілий процес розв’язання окремо взятої медичної загадки, а ось стосунки головних героїв та їхня манера поведінки – ні. Випадковий глядач не завжди збагне, чому в кожному епізоді лікарі, рятуючи людське життя, поводяться саме так, а не інакше.

Наприклад, у певний момент доктор Вілсон починає пити забагато кави, стає дратівливим, а на його обличчі з’являються явні ознаки безсоння. Глядачеві, котрий знайомиться з лікарем уперше, пояснюють: це пов’язано з деякими особливостями приватного життя Вілсона – після розлучення з черговою дружиною доктор переїхав до Хауса, який у своїй звичній манері починає тероризувати єдиного друга, ускладнюючи йому життя, не даючи відпочити, але при цьому робить тихцем усе можливе, аби Вілсону не вдалося знайти собі квартиру і швидше з’їхати. У випадкового глядача може також виникнути маса запитань із приводу того, з якого дива Хаус безцеремонно поїдає сніданки Вілсона й безсоромно вимагає, аби друг оплачував його обіди, вечері, випивку, а інколи – візити повій. При цьому Вілсон покірно підписує чеки, знімає для потреб Хауса гроші в банкоматі або виймає з кишені готівку. Епізоди, пов’язані з цією дивною дружбою, пронизують весь серіал, і спостереження за тим, з якого приводу друзі знову посваряться і як у черговий раз помиряться, не менше (а місцями – навіть більше!) захоплюють, аніж боротьба з невідомою хворобою.

Або – стосунки доктора Елісон Камерон із доктором Робертом Чейзом. Спочатку колеги лише терплять одне одного, потім Камерон виявляє ініціативу, і нарешті молодих людей зв’язує секс, який сама Елісон довго не хоче сприймати як складову кохання. Проте втаємничений у тонкощі цієї історії «хаусоман» знає, що тут теж не все так просто. Ініціатива Камерон – лише спроба сексом без зобов’язань замінити кохання до Хауса, яке спалахнуло в душі молодої жінки і залишилася без відповіді.

До завідувачки лікарні Принстон-Плейнсборо, доктора Лізи Кадді, Грегорі Хаус постійно присікується. Причому кпини, які капосний Грег відпускає щодо жінки бальзаківського віку, здебільшого перетинають межі пристойності. Ні для кого не секрет, що в Америці небезпечно навіть поглянути на жінку «не так» – це загрожує судовим позовом, і жінки зазвичай такі суди виграють. А більшість жартів Хауса щодо Кадді – гумор із категорії «нижче пояса» або – свідомий удар у вразливе місце. Будь-яка інша жінка вже за один такий жарт звинуватила б Хауса в сексуальному переслідуванні. Але Ліза Кадді – самотня і безплідна, до того ж, вочевидь, так само небайдужа до Хауса. Терпляче зносячи його кепкування, вона просто намагається здолати якісь свої жіночі комплекси. В будь-якому разі, аби зрозуміти мотиви вчинків і манеру поведінки Кадді, недостатньо переглянути декілька серій, вихоплених із загального контексту «House M. D.».