Родинна таємниця доктора Хауса розкривається саме на похороні, куди він теж не палає бажанням їхати.
Кадді: Мені шкода твого батька.
Хаус: А мені – ні. Емоційну частину закінчено?
Кадді: Похорон – завтра. Мати просить, аби ти виголосив надгробну промову.
Хаус: Тобто євлогію? Від грецького – «добре слово». Якби вона попросила сказати мерзологію, я був би радий.
Кадді: Тоді вчини, як дорослий. Подзвони матері. Скажи, що безмежно сумуєш і не можеш приїхати, бо багато роботи.
Хаус: Вона завжди впізнає мою брехню.
Кадді: То починай писати промову.
Хоча доктор Хаус ніколи не пояснює своєї поведінки, причина такої неприязні до батьків стає зрозумілою. Таємницю свого народження Хаус відкриває Вілсону, коли вони все-таки опиняються на похороні. Грег усе своє свідоме життя підозрював, що чоловік його матері – не його біологічний батько. З властивим йому цинізмом Хаус відщипує у лежачого в труні небіжчика шматочок вуха, аби провести тест на ДНК і переконатися у власній правоті.
Нерідний батько, до того ж мешканець консервативного американського Півдня, в дитинстві був дуже суворий до хлопчика. Однією з причин утечі Грегорі з дому було бажання позбутися тиранії вітчима. Значить, Хауса можна розглядати як типову жертву домашнього диктату – досить поширеної проблеми в сучасній Америці, й не лише там. Звідси – потреба пресингувати і принижувати своє оточення, навіть якщо таким ставленням насправді хочеться висловити любов, приязнь і повагу.
Грегорі Хаус – доктор. Коли людину називають доктором, це може означати його приналежність до медицини, тобто – що ця людина працює лікарем. У «House M. D.» йдеться саме про медиків, але доктор – це ще і вчений ступінь. У Європі й Америці традиційно уточнюється, які саме науки досконало засвоїв той, кого називають доктором. Приставка «M. D.» щодо Хауса, найімовірніше, означає «доктор медицини».
Одначе вітчизняному глядачеві добре знайомий також інший доктор, який не має до медицини жодного стосунку. В середині 1980-х років у радянських телеглядачів мав величезний успіх італійський серіал «Спрут» (La piovra). Головного героя фільму, комісара кримінальної поліції Коррадо Каттані, всі, з ким він спілкувався, шанобливо називали «доктор Каттані»: таке звернення означало, що комісар має вищу юридичну освіту. У цьому ж фільмі докторами називають банкірів, що підтверджує їхню вищу економічну освіту.
Доктор Коррадо Каттані (ліворуч). Кадр із серіалу «Спрут».
У XII столітті, коли чотирма відомими тогочасними правниками був заснований Болонський університет (тоді ще – школа права), цим почесним титулом нагороджувалися юристи, а у XІV столітті до них приєдналися медики, теологи і філософи. Доктори наук в Російській імперії вперше з’явилися в 1819 році. Цей вчений ступінь проіснував майже сто років, до 1917 року. Потім його скасували, а, так би мовити, реабілітували в 1934 році. Але, на відміну від західних аналогів, за межами тодішнього СРСР радянські учені ступені котувалися досить низько.
Та й справді радянські кандидати і доктори наук не завжди заслуговували на свій учений ступінь. Інколи він ставав предметом торгів – фінансових або політичних. Докторським ступенем могли нагородити не за реальні заслуги, а за вірнопідданство, тимчасом як справжні вчені, котрі відрізнялися незалежністю думок і ставили професіоналізм вище за політику й ідеологію, або позбавлялися докторського ступеня в покарання за нелояльність до влади, або взагалі не могли його отримати. Можна з великою імовірністю твердити, що у Радянському Союзі Хаус навряд чи зміг би стати доктором медичних наук.