, 1891) жінка на ім’я Ірен Адлер переграла великого сищика і виявилася благороднішою за свого переслідувача, Холмс лише переконується в тому, що винятки підтверджують правила. Адже Ірен кинулася рятувати від пожежі не коштовності, а важливу для неї фотографію чоловіка, що, втім, не дуже вирізняє її серед інших суспільно значущих леді.

Враховуючи, що в сучасному нам і персонажам «House M. D.» суспільстві владарює політкоректність, немає нічого дивного в тому, що Грегорі Хаус – сексист. Одній зі своїх асистенток, Елісон Камерон, він прямо говорить: «Ти надто вродлива, аби працювати в лікарні». Ліза Кадді і її невдале особисте життя – взагалі постійний об’єкт його насмішок. У першій серії п’ятого сезону Хаусу випадає нагода лікувати помічницю активістки руху «Жіноча більшість», і його сарказм не знає меж.

Демонструючи свою зневагу до жінок, найкращий діагност Америки регулярно користується послугами проституток, час то позичаючи для цього гроші у доктора Вілсона, й отримує задоволення, розповідаючи всім про те, як він сексуально експлуатує «жриць кохання». Особливо йому приємно викладати свої погляди на стосунки статей жінкам, котрим він, незважаючи ні на що, подобається – Камерон, Кадді та своїй колишній дружині Стейсі Ворнер (Грег і Стейсі п’ять років прожили в громадянському шлюбі).

Нарешті, і Шерлок Холмс, і Грегорі Хаус мають одну і ту ж шкідливу звичку – пристрасть до наркотиків.

Говорячи про поширення наркоманії в Європі, зазвичай вирізняють саме Велику Британію. Опіум як основа для багатьох наркотичних препаратів вирощувався в Індії, колонізованій англійцями. Завозячи індійський опіум у рідну країну, англійці постачали його і до інших європейських та азіатських країн. Через спроби припинити масовий експорт опіуму до Китаю в середині ХІХ століття навіть розгорілася «опіумна війна» між Великобританією та Китаєм. У США наркотики з’явилися в першій третині ХХ століття, і зупинити цей потік також не було можливості. Доступ до наркотиків наприкінці ХІХ століття, коли були написані перші оповідання про Холмса, в Англії був практично необмежений. Знеболювальних препаратів іще не винайшли, як і решти ліків, здатних знімати біль. Тому лікарі, коли виникала нагальна потреба дати пацієнту знеболювальний засіб, застосовували опіат.

Про наркоманію великого сищика ми дізнаємося з перших рядків повісті «Знак чотирьох» (The Sign of the Four, 1890). Холмс просто на очах у Ватсона коле собі у вену 7-відсотковий розчин кокаїну. «Деякий час він замислено дивився на своє м’язисте передпліччя, густо помережане крихітними слідами від минулих уколів, потім увів голку у вену, натиснув на маленький поршень і з довгим задоволеним зітханням відкинувся на спинку оксамитового крісла». І хоча про наркотики побіжно згадується ще раз лише в оповіданні «Людина із розтятою губою» (The Man With the Twisted Lip, 1891), де з наркозалежністю пацієнтів стикається доктор Ватсон, а Холмс досліджує світ опійних курилень, навіть однієї згадки про те, що сищик робить собі ін’єкцію кокаїну, досить, аби вважати Шерлока Холмса наркозалежним. Хоча ін’єкційна наркоманія у той час була не так поширена, як куріння опіуму, саме вона вважається найважчою і практично невиліковною формою залежності.