«Ну, Крилатий, зовсім знахабнів, – подумав я, з місця, беручи в галоп, – Не вистачало мені бути ще й конем і возити на спині якогось абрека»! Летимо во весь опор по гірських стежках. На поворотах краєм ока наголошую, що за нами скаче ще один вершник і теж з рушницею і кинджалом на поясі. Але тут за поворотом з'являється візок з добре одягненими і веселими людьми. Відчуваючи, як він присаджує мене, я подумав, що він буде питати дорогу, але він як жахне з рушниці, я навіть оглух.

– А ну, – каже він крізь зуби. – Давайте сюди дэнги і золото. Нє, секір башка!

Ті віддали все цінне. Обличчя у них чомусь одразу посмутніли. Одна з жінок навіть заплакала. Далі вони поїхали своєю дорогою, а ми – свого.

– Ну що, Кобо-батоні, коли ділити будемо? – запитує його спільник, під'їхавши ближче.

– Поділимо, не бійся. І скачемо далі. Але тут нам назустріч – солдати, і теж з рушницями.

– А ну, стій! – вони командують. – Хто такі?

– Проїжджі ми. Заблукали, – кажуть абреки, а самі розгортаються. —

Та це ж ті самі, які грабують на дорогах. І за описами підходять. А ну, стій! – кричить один з них, мабуть, старший. І знову б'ють мене нагайкою по боках, і так боляче! Беру з місця в кар'єр і мчу швидше вітру. Ззаду чути постріли і свист куль. Мій господар теж відповідає поодинокими пострілами з нагана. Подільник його давно відстав, мабуть, в нього потрапили. Мчимо щодуху, але тут попереду прірва і я, розпалений гонитвою, стрибаю через неї. Але ущелина виявилася ширше, ніж я думав, і задні копита провалилися. І господар мій, не втримавшись в сідлі, падає назад і заплутується в стремені. Тут я збираю всі свої сили і витягую себе разом з моїм вершником з прірви. Запахло сірководнем…

– Краще б ти звалився в прірву разом з ним, – каже Крилатий з грузинським акцентом. – Не було б того, що сталося потім під час його правління. Мені-то це було як бальзам на душу, але це не сподобалося Творця.

– А нічого, що він, прийнявши разутую і роздягнену країну, захистив від фашизму. Підняв країну з руїн до космічних висот? І, як відомо, переможців не судять.

– Це там можливо і не судять, а тут мене ще як судять. Якщо перемогли, значить, когось загубили і відняли чуже життя. І всі вони у мене в особливому списку, проходять чистилище, поки не відмиються їх душі. А без чищення тільки діти до трьох років тому-що ще не встигли нагрешить і домашні тварини.

– А верблюд адже теж домашня тварина? – несміливо вставив я, – то чому він теж мучиться разом з усіма в «приймальні»?

– Ця безмозка тварюка, так і не стала «домашньої» так і сновигає по пустелях без води і їжі. Ні, ти часом не оборзів? Я ще йому пояснюю… так, про що це я? А у мене тут всіх судять, а правителів тим більше.

– Та й не було ще такого правителя, який би дбав за свій народ, – сказав я. І тут же пошкодував про це, спостерігаючи за тим, як він демонстративно піднімає руку, щоб натиснути пальцем.

…В розкриті двері влітає спекотний вітер, а разом з ним і якийсь арапчонок і падає ниць.

– Пані, Вам депеша від самого царя Соломона. Обертаюся. Нікого. Що, це до мене? Дивлюся – одяг на мені якась дивна. Починаю обмацувати себе зверху вниз. Груди мої чомусь великі і м'які! Спускаюся нижче, а там нічого немає!

– Ну, Крилатий! Ну, Нечистий, не вистачало мені бути ще і трансвеститом? – вилаявся я.

– Пані Билкис! Вам запрошення від самого царя Сулеймана, кажуть, доставила якась птиця і полетіла назад.

– Іди, – кажу йому я. А самого цікавість розбирає. Біжу до дзеркал. А звідти дивиться на мене дівиця неписаної краси. У мене навіть щелепа відвисла. По мірі того, поки ми дивимося один на одного, вона починає мені подобатися. І справді, вона була дуже красива. Але я десь читав, що у царівни Савської – Билкис, за чутками були козлячі ноги. Зі страхом задираю плаття і бачу, що ніжки цілком пристойні і навіть дуже! І їх, вважаю, треба ховати від чужих очей, щоб не наврочили. І тут же одергиваю сукню, з тривогою озираючись по сторонах. – Отже запрошення самого царя Соломона, – міркував,… вірніше міркувала я вголос, розглядаючи послання з печаткою ізраїльського правителя. – Їхати, не їхати? Може, він хоче взяти мене в жони? Так і так кажуть, у нього сімсот жон і триста наложниць! Але він дуже багатий і мудрий правитель! Непогано поговорити з ним, та випробувати його загадками і питаннями, наскільки він розумний. А там подивимося.