Про роботу: завтра їду на співбесіду, вже зараз розумію, щоце порожній номер, але дзвінків так мало, що поїду все-таки – щоб хоч «форму підтримати».

ВІН: – Ну потім розкажеш, як і що… Ти – жінка ефектна, так що форму підтримаєш однією лівою…

ВОНА: – Моя «ефектність» не завжди буває доречною. Особливо, якщо співбесіду проводить ейчар (а серед них більше дівчаток).

ВІН: – Так… Маркетинг – це проблема… мало хто розуміє взагалі, що це таке.

ВОНА: – Золоті слова!

ВІН: – Я тебе теж люблю…

ВОНА: – Ти, здається, хотів про роботу поговорити?

ВІН: – Так я і роботу люблю. А ще я люблю тварин і влучати в ціль…

ВОНА: – Ось бачиш, які ми різні: до тварин я цілком байдужа… А цілі у всіх різні… Ти що маєш на увазі?

ВІН: – Не любиш? Так, це великий мінус… Тут ми точно різні…

ВОНА: – Я і людей-то – не надто.

ВІН: – Ну тоді будемо спілкуватися онлайн…

ВОНА: – А ти завжди влучаєш у ціль на будь-яку відстань?

ВІН: – Не завжди… Але, куди треба – поцілю… Була б людина хороша.

ВОНА: – Онлайн, звісно, потрапиш… Ти спробуй в реалі!

ВІН: – А куди ж цілитися?

ВОНА: – Ну я ж тут.

ВІН: – Щось мені підказує, що вам, мадам, потрібен інший пірат, з Єлисейських полів…

ВОНА: – Так ви від мене відмовляєтеся? (Зі слізьми в голосі).

ВІН: – А виглядають ваші сльози як захват.

ВОНА: – Так ви ж не вірите мені, що мені до вподоби саме ось такі пірати-філософи… А у вас (як у всіх моряків) в кожному порту по нареченій? Так що я, втім, вас умовляю? Я не буду бігати за вами три дні і три ночі, аби лиш повідомити, наскільки ви мені байдужі.

Якщо навіть сльози мої на вас не діють!!!

Перший такий випадок у моїй практиці!

ВІН: – Так, ми, пірати, про дівчат навіть не думаємо.

ВОНА: – І тоді… Вода нам – як земля… І тоді… Нам екіпаж – сім'я… І тоді… Там кожен з нас не проти… А я все думала, про що ця пісенька…

ВІН: – Ну дехто звичайно «проти», але ми їх до піратської команди не беремо…

ВОНА: – Виявляється, у вас із цим суворо.

ВОНА: – О, мій пірат! Я змушена залишити вас ненадовго! Повернуся пізно, не знаю, чи побачу вас тут… Щось сьогодні не так в наших стосунках, вам не здається? І це мучить мене… Але все одно буду чекати на вас завтра – суворого, обвітреного… з пурпурними вітрилами…

На добранічки, Алекс.

ВІН: – На добраніч, Діана.

ВОНА: – Я можу сподіватися?

ВІН: – Без сумніву… Пурпурні вітрила вже забарвлені піратською кров'ю.

Ваш мобільний, благаю…

ВОНА: – Yes!!! Це стосувалося пурпурних вітрил.

ВІН: – Я зрозумів, що не мене особисто. На добранічки.

ВОНА: – Я не хотіла, щоб ти подумав, що я так рада, що ти попросив мій телефон. Я – дівчина сором'язлива. Але, оскільки, я все ж таки рада, то ось мій телефон. Welcome!

ВІН: – ОК, кохана… Чекай мене уві сні…

ВОНА: – На добранічки.

Пауза…

Конец ознакомительного фрагмента.