ВІН: – Все може бути, Ді… Люди сходяться на основі усвідомлених або неусвідомлених угод. І стають близькими… А коли хтось із них ці угоди порушує і починає з цього приводу викручуватися, тут і кінець всьому настає.
Ти ще не передумала бути ласкавим і ніжним кошенятком?
Повір, іноді прибрати сміття – не менше геройство, ніж врятувати світ…
Йдеться про те, як на це дивляться обоє.
ВОНА: – Ти знаєш, я все ще вважаю, що люди повинні сходиться, коли «метелики в животі» або ж, у крайньому разі, коли «таргани в один бік побігли»…
Сміття і суп не мають ніякого значення в результаті… Якщо це псує життя, то це не життя…
ВІН: – Дорога, я не буду сперечатися з жінкою. Метелики так метелики… Таргани так таргани… Повір, 99% тих, хто зійшлися на основі «метеликів», розбіглися по причині брудних сорочок, хронічно незвареної вечері та інших побутових дрібниць.
ВОНА: – Ми так мило з тобою сьогодні розмовляємо, що не хочеться іронізувати, але не можу не сказати – філософствувати набагато простіше, ніж самому так чинити… І наше з тобою листування (його наявність) – цьому підтвердження…
ВІН: – Уяви, що ми одружені. Чи сподобалося б тобі, якби я замість того, щоб думати про заробіток, будинок, про тебе, про дитину – весь час би торочив тобі про метеликів і цілував у вушко, не злазячи з ліжка?
Ді, я – нормальний мужик. Який розуміє свою відповідальність за ті стосунки, в яких він перебуває. І я бажаю бачити те саме в партнері.
Але ОК. Оскільки мова йде про основи самооцінки, я віддаю тобі пальму першості і пропоную потиснути один одному руки після веселого бою.
Ти молодець. Перемогла…
ВОНА: – Ти хочеш закінчити розмову? А я тільки почала уявляти собі, що ми одружені… Яка прикрість… Пальму першості я не беру в таких випадках. Я звикла перемагати в чесному бою.
Хоча твоя поблажливість по відношенню до мене – дуже імпонує… Я, мабуть, знов забажаю стати ніжним дурним кошенятком.
ВІН: – То забажай… Я б з радістю подивився на таку дивовижу…
ВОНА: – Тобі пора переключатися на свої трактати? Я тебе благородно відпускаю. Обіймаю і торкаюся носом до твоїх вусів…
Я тебе надихнула? На добраніч! До завтра!
ВІН: – Навіть збентежила. Спасибі, я ціную твій цілунок моїх вусів, моя хороша…
ВОНА: – На добраніч…
Пауза…
А тим часом…
«Время и стекло»
Оповідки про мага та його чарівну подружку
***
– Ой, просто не знаю, що робити, – зітхнула подружка мага, – потрібно щось міняти, а я не знаю, що…
– Заміною вікон не поміняєш краєвиду з вікна, – глибокодумно зауважив маг.
– А як тоді поміняти краєвид?
– Підійти до іншого вікна…
***
– Щоб не брати хабарів, потрібно, щоб їх хтось давав…
– А щоб виграти в конкурсі – потрібно братии в ньому участь.
– Які ж ми з тобою далекоглядні…
***
– Знаєш, коли у тебе щось крадуть, тобі повинно бути все одно – роблять це з нахабною мордою чи з милим виразом обличчя.
Причому, неважливо, про що йдеться – про речі, ілюзії чи рішення…
***
– Про що цей фільм? – запитав маг, підсідаючи до своєї подружки, яка пила чай біля телевізора.
– Якщо в двох словах, – посміхнулася вона, – дівчина думає, як сховатися таким чином, щоб її знайшли.
– У цьому вся сутність відносин з дівчатами, – зауважив маг…
***
– Як справи? Чим ти займалася зранку? Про що думала?
– Цілий ранок говорила з собою. Пару разів ледь не розплакалася від непорозуміння…
– Знову не домовилися?
– Виходить так… Та ж у мене були залізні аргументи!!!
***
– Нудно буває лише дурним людям, – сказав маг, – розумні завжди знайдуть, чим себе розважити.
– А я ось сумувала за тобою, – прошепотіла подружка мага, – я – дурна?
– Ну що ти? Це зовсім інше…
***
– Уявляєш, як прикро, – сказала подружка, – я знайшла таку чудову фразу – послухай: «Время и стекло». Скажи швидко…