Та коли ці основні компоненти відносин неухильно дотримуються, – відбувається щось неймовірне: їх любов і взаєморозуміння ростуть, а разом з ними ростуть як особистості і кожен з подружжя.

Свобода, кохання та відповідальність вимагають від чоловіка та дружини активних дій. Керуючись ними, кожен з них змінює:

– Своє ставлення, свою реакцію, свої вчинки, свої рішення, свої почуття, свій характер;

– Бере активну участь у пошуках шляху з подолання будь-яких непорозумінь, що виникли у відносинах з партнером, навіть без провини;

– Тепер кожен бере відповідальність за свої: бажання, настрій, потреби, недоліки і життєві принципи.

Ні для кого не є секрет, що більшість людей спочатку самі дозволяють іншим витісняти себе за певні рамки, а потім самі ж ображаються на тих, з ким допустили таку помилку. Проявляючи своє безсилля і слабкість, – вони не домагаються здійснення своїх бажань, не відстоюють свої принципи, не захищають «власні володіння» від зовнішнього розорення.

Існують певні закономірності в міжособистісних стосунках:

– Відсутність свободи породжує рабство. А раби, як вам відомо, – рано чи пізно піднімають повстання.

– Відсутність відповідальності, – породжує залежність.

Вся ця «розруха» з часом накопичується і в результаті можна прокинутися «біля розбитого корита». Тому перед кожними молодятами стоїть подвійне завдання:

– З одного боку: вести себе так, щоб не стати жертвою поганого характеру чоловіка або дружини;

– А з іншого: вносити зміни в свої риси характеру, щоб по можливості підтримувати здорові подружні стосунки.

Але початок будь-яких змін – повне відчуття особистої відповідальності за те, що відбувається.

Наведу приклад: «Його безвідповідальність робить моє життя нестерпним» – так почала свою розповідь Катерина. Далі вона почала розповідати жахливу історію про те, як її чоловік поводиться ніби мала дитина, яка зовсім не хоче дорослішати, та про те, що він постійно перекладає на її плечі тягар відповідальності за всю сім'ю. Як її життя з цією людиною – це суцільні страждання як в матеріальному, так і в моральному плані.

Однак, слухаючи її душевні розплески, я зрозуміла: вона потрапила в полон особистісної безпорадності. Мені одразу ж прийшло на думку безліч способів, за допомогою яких вона могла б назавжди позбавитися від впливу негативних звичок свого чоловіка. Адже, в неї було безліч можливостей допомогти не тільки собі, а й йому. Та вся біда була в тому, що вона сама не розуміла, як багато залежить саме від неї самої.

– А чому б вам не перестати нести на собі всі наслідки його помилок, та кожен раз рятувати з халепи, в яку він потрапляє?

– Це ви про що? – здивувалася Катя. Вона дивилася на мене розгубленими очима, і було видно, що вона щиро не володіє ситуацією.

Було важко зрозуміти: чи то безпорадність її засмутила, чи просто її лякала сама думка про подібну поведінку… Ясно було лише те, що вона вважала моє зауваження, як злочин проти її щирої любові до чоловіка.

Згодом, на протязі нашої бесіди, я зрозуміла, чому Катя цілком впевнена, що від неї нічого не залежить. Вона ніколи не почувала себе вільною будь-що вирішувати. Їй ніколи не спадало на думку, що вона має повне право на власну думку та власний сценарій поведінки. Із-за подібної скутості, вона почувалася жертвою.

В той же час, як Денис – її чоловік – знаходився під впливом оманливих спроб приборкати Катерину, коли та хоч якось старалася вплинути на нього. Він сприймав її спроби, як насильство над особистістю. Насправді ж ніякого насилля не відбувалося, просто він не міг усвідомити це.

Справжнє кохання панує лише в тому шлюбі, де свобода і взаємне виконання обов'язків, – знаходяться в тісній взаємодії між собою. Де любов створює всі умови для розвитку свободи, яка в свою чергу необхідна для зміцнення відповідальності, що є найважливішою умовою любові. Парадокс полягає в тому, що кохання – не можливе без свободи, а свобода – неможлива без кохання.