– Говорив, Він запрошує тебе на нараду.

– Добре, бо приймати мені їх нікуди, прошарки Пекла кишать грішниками, як зіпсоване м’ясо червами! Конкуренцію Пеклу складають хіба що українські та російські тюрми… Нехай цих збожеволівших з відчаю приймає Сірий світ. Так от, на тлі зубожіння і вимирання народу…

– Он як! Вимирання? – гнівно перепитав Ісус.

– Так, вимирання, бо дітей у тій країні не народжують, а якщо щось і народжується, то хворе. Не дивно, найгидотніше екологічне довкілля у Європі! Уяви: замість води там вживають каналізаційні стоки і називають ту мерзоту дніпровою водою! А про забруднення повітря і рівень радіації і говорити нічого!

– Поздоровляю, Сатано! Догосподарювався! – розчаровано кинув Ісус і з глибини Його синіх очей виринула Божа журба.

– Не дорікай мені, Сину Божий! Ми обоє знаємо, що «людина» – звучить не дуже гордо. Після тих клятих вибухів у Хіросімі і Нагасакі я не втручаюся у життя людей, не кидаю їм прозорих натяків, як поліпшити життя… Розчарувало мене людство остаточно, ця його ненажерність сарани! – роздратовано мотнув головою. – Моє Чорне Лицарство Смерті кружляє над хворим тілом Землі хижими кібцями, але ледь встигає видзьобувати паразитів з її виразок. Ця бісова покидь так швидко плодиться!

Уважний погляд Спасителя огорнув Люцифера співчуттям.

– Сатано, а хто підказав людству ідею використання ядерної реакції, Фобос?

– Він, наш пекельний геній! Пам’ятаю я ту Чорну нараду, було все Вище Лицарство: Євген, Кривавий, Вертлявий, Самозакоханий, Лютий, Дракула, Дон Жуан, Альфонс, Хам, Жмот і навіть Лінивий. Він, покидьок, усіх нас наче зачаклував! Всі як один погодились – підказка використання енергії ядерної реакції буде на користь людству! Що у нас було в головах?! Ніхто не подумав про наслідки! – і Сатана в обурені знизав плечима. – А коли подумали, було пізно! Ідея Фобоса вже опанувала голови видатних фізиків.

Ісус напружено розмірковував.

– Люцифере, як гадаєш, Фобос продовжує натякати людству?

– Думаю, ні. Зараз йому байдуже до людства, він захопився складанням карт найкоротших шляхів Всесвіту. Чим би дитя не тішилось, тим паче, таке зіпсоване і шкідливе!

– Сатано, невже ти вважаєш, що його захоплення безпечне для Громади Всесвіту? Пекельний геній не просто складає карти шляхів, він знаходить входи у рівнобіжні світи, у багатомірні простори і замикає їх, влаштовує космічним мандрівникам смертельні пастки!

Люцифер невесело засміявся.

– Знаю я, Ісусе! Покидьок накопичує майно, набирає Вселенської ваги: урвав чималий шмат Космосу! Одне втішає – Космос безмежний! Уяви, викрав з десяток найкращих вчених з Пекла!

– І ти дозволив?!

– А він, негідник, спитав мого дозволу? Кого він має на увазі? Творця? Тебе? Мене? Янгольство?… Недавно заявив, що відтепер звільнився від часу! Мовляв, для такої геніальної особи, як він, часу не існує! Існує лише послідовність подій у просторі, якою теж можна знехтувати!

Ісус розреготався.

– Доволі цікава маячня! Шалене прагнення до абсолютної свободи перетворює Фобоса на найнебезпечнішу істоту Всесвіту, до того ж божевільну. Це ж ази: простір, маса, час. Їх взаємозалежність – основа Всесвіту. Аби Творець не зважав на цей зв'язок, нічого б не сотворив. Чому він забув це? – у розпачі промовив Ісус.

– Забув, бо не хоче ні на кого і ні на що зважати! Для всього Чорного Янгольства моє слово – закон, тільки не для нього! Не минає пекельної днини, щоб ми з ним не билися, не фехтували!… Годі про нього! – Люцифер запально махнув рукою, закурив.

– Сатано, ми ж говорили про любов!

Обоє весело розреготалися.

– Нагадай, на чому я зупинився?