Адрес:
В Нижний Новгород.
Его высокоблагородию
Павлу Абрамовичу
Овсянникову.
224. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна
12 листопада 1857. Нижній Новгород
Нижний Новгород. Ноября 12, 1857 г.
Друже мій давній, друже мій єдиний! Із далекої киргизької пустині, із тяжкої неволі вітав я тебе, мій голубе сизий, щирими сердечними поклонами. Не знаю тілько, чи доходили вони до тебе, до твого щирого великого серця? Та що з того, хоч і доходили? Якби-то нам побачиться, якби-то нам хоть часиночку подивиться один на одного, хоть годиночку поговорить з тобою, друже мій єдиний! Я ожив би, я напоїв би своє серце твоїми тихими речами, неначе живущою водою!
Тепер я в Нижнім Новігороді, на волі, – на такій волі, як собака на прив’язі. Так щоб подивиться мені на тебе, великий мій друже, я, сидячи отут, от що видумав: чи не найдеться коло Москви якого-небудь села, дачі або хутора з добрим чоловіком? Якщо єсть у тебе такий чолов’яга з теплою хатою, то напиши мені, батьку, брате мій рідний! А я і приїду хоч на один день, хоч на одну годиночку. Зробімо так, мій славний друже! А якого б я тобі гостинця привіз ік празнику! уже так що гостинець! Порадься з своїм розумним серцем, мій друже єдиний! Та якщо можна буде побачиться нам і поколядувать на сих святках укупі, то поколядуєм. А до того року Бог знає, чи дождемося. Вибач мені, моє серце, за мою щирость, і як і щó придумаєш, то напиши мені, а тим часом оставайся здоровий і веселий і не забувай искреннего твого друга й поклонника
Т. Шевченка.
Адрес: В Нижний Новгород. Его в[ысоко]благородию Павлу Абрамовичу Овсянникову.
Чи не писав тобі чого-небудь про мене старий кошовий із Чорноморії – Яков Герасимович Кухаренко? Я йому ще з Новопетровського укрепления послав дещо і просив його, щоб він з тобою поділився, та й досі не маю од його ніякої чутки.
225. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
19 листопада 1857. С.-Петербург
19 ноября, С.-Петербург.
Много виноват я пред тобою, мой дорогой друг Тарас, что до сих пор не отвечал тебе: все это время у меня дело как в котле кипит, а сверх того, твое письмо я в день получения передал Пант[елеймону] Алекс[андровичу] и до сих пор не могу вырвать; но на днях освобожусь и тогда напишу побольше.
Что ж ты ничего не скажешь о себе? А я-то с нетерпением жду каждый день от тебя известия. Неужели из Оренбурга нет до сих пор ничего?
На днях будет ехать из Вятки сюда чрез Нижний брат Федор; он, вероятно, будет видеться с Далем; постарайся и ты увидеться и расскажи ему побольше, нежели на письме. Все здоровы.
Весь твой Мих. Лазаревский.
Пант[елей]мон Ал[ександрович] тогда же обещал отправить к тебе книги.
226. П. О. Куліша до Т. Г. Шевченка
26 листопада 1857. С.-Петербург
Хотів я послать тобі, мій друже шановний Тарасе, дещо з нових книжок, которі в мене друкуються, да трудно набрать по листку із-під великих куп друкованого паперу. Нехай, як доведу все до ладу, тоді й пришлю. Побачиш, які дива в нас творяться: уже й каміння починає вопіяти! Де ж бак не диво, що московка преобразилась в українку да такі повісті вдрала, що хоть би й тобі, мій друже, то пришились би в міру! Ось побачиш, що на світі степові квітки.
Стілько в мене роботи, що і в голові не вміщається. Вибачай, що коротко пишу і про твоє дороге писання не споминаю. Коротко про його що й писати! а широко – ніколи, далебі! Ось напиши лишень до мене, як і що ти думаєш-гадаєш, то я тобі на всяке слово одвітуватиму, вибравши добру годину. А тепер твій приятель зараз їде, то й не схаменешся, з якого конця починати.
Чи получив ти мої книги? Як вони тобі здались? Пиши гуляючи про всячину, бо Господь знає, коли побачимось.