Художник Т. Шевченко.
27 ноября 1846 года.
87. Т. Г. Шевченка до Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова
10 грудня 1846. Київ
Ваше высокопревосходительство
милостивый государь
Дмитрий Гаврилович!
Окончив воспитание в С.-Петербургской Академии художеств, в которой я был одним из первых учеников профессора Карла Брюллова, я по прибытии в Киев принял на себя сотрудничество в Киевской археографической комиссии, поручения которой исполняю в течение года.
Ныне, по случаю открытия вакансии учителя живописи в Киевском университете, я вступил с прошением к г. попечителю Киевского учебного округа об определении меня в эту должность; но как с тем вместе я желаю оставаться сотрудником Археографической комиссии, то дабы со стороны ее не могло встретиться препятствия, я, по состоянию комиссии под высоким начальством Вашего высокопревосходительства, имею честь всепокорнейше испрашивать Вашего благосклонного разрешения и содействия к определению меня на вакансию учителя рисования в университете св. Владимира.
Художник Т. Шевченко.
10-го декабря 1846 года.
88. Т. Г. Шевченка до Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова
31 грудня 1846. Київ
Его высокопревосходительству
господину киевскому военному, подольскому
и волынскому генерал-губернатору
Художника Шевченко
Рапорт
Честь имею почтеннейше представить при сем Вашему высокопревосходительству шнуровую тетрадь о расходе отпущенных мне денег при исполнении возложенного на меня поручения и значущиеся по оной остаточные деньги тридцать четыре рубли шестьдесят девять копеек.
Художник Т. Шевченко.
31 декабря 1846.
1847
89. П. О. Куліша і Т. Г. Шевченка до О. М. Бодянського
10 січня 1847. Борзна
Осип Максимович!
Сей панич суть предобрий і предорогий наш земляк; дак будьте ласкаві – приміте його так, як і мене самого.
П. Куліш,
рука власна.
1847, ст[ичня] 10.
Борзна
Істинно.
Т. Шевченко.
На звороті:
Його високоблагородію Осипу Максимовичу Бодянському против арбатского съезжего дома, в доме Дзюма, Дзыма albo coś podobnego. Узнать в лавке «Москвитянина» или на обертке «Чтений».
От П. Кулиша.
90. Т. Г. Шевченка до М. I. Костомарова
1 лютого 1847. Борзна
1847 года 1 февраля. Борзна.
Друже мій великий Миколаю.
Я оце й досі в Борзні і не роблю нічогісінько, лежу собі та й годі. У Київ страх їхать не хочеться, а треба. Коли б то ви були такі трудящі і добрі, щоб розпитали в університеті (хоть у Глушановського, він усі діла знає), чи я утвержденный при університ[еті], чи ні; та й напишіть до мене у славный город Борзну на имя Виктора Николаевича Забелы з передачею мені. Та ще ось що, пошліть Хому до мого товариша, нехай він возьме у його портфель, ящик або скриньку з красками і Шекспіра, та ще й брилі, і все сіє сохраните у себе, бо товариш мій хоче їхать із Києва.
Як побачите Юзефовича, то поклоніться од мене. О братстве не пишу, бо нічого й писать. Як зійдемось, то поплачем. Куліш блаженствує, а Василь Білозер поїхав у Полтаву одказуваться од учительства. А я і кругом мене діється ні зле, ні добре.
Подвизаюсь потроху-то коло чарочок тощо. Коли б то Бог дав мені притулиться до універ[ситету], дуже добре було б, напишіть, будьте ласкаві, як що добре почуєте. Свої композиції з грішми або сам привезу, або пришлю із Чернігова. Оставайтеся здорові.
Не забувайте ж щирого
брата Т. Шевченка.
91. М. I. Костомарова до Т. Г. Шевченка
13 березня 1847. Київ
Киев / ст[арый] гор[од]
д[ом] Монькина
близ ц[еркви] Андр[еевской]
Марта 13. 1847.
Тарасе!
Доки ти, братіку, сидітимеш у тій Цареградській гостиниці? Приїзди у Київ, я запевне дізнався, що тебе вже наставлено наставником малярського іскуства в Універс[итеті] св. Влад[имира], у виді опита, як кажуть. Іваниш[ев] тобі кланяється і каже, щоб ти приїздив у Київ.