Чи може по справжньому вміють кохати тільки гуцули й росіяни, які терпіти не можуть заробітчан, що живуть у літній кухні, а в «чураку» приймають гостей, як після корови жінка підлогу помила…

А що може бути приємніше ласкавого погляду чи ніжного слова у вустах. Чи може кожному згадати свій перший гріх, покаятися, і, з серцем, попросити в БОГА прощення, не в церкві, а вдома, наодинці перед іконою… і совістю.

А далі – як кажуть: будь, что будет…

Чітке усвідомлення реалій сьогодення видатною жінкою на ім’я Джоан Роулінг дозволило їй знайти шлях до сердець юних членів майбутнього світового суспільства через безліч образів, якими так наповнене життя і навчання Гарі Потера та його друзів у Школі Хогварду. Та байдужість значної частини їх батьків до долі своїх дітей через начебто старший віковий ценз, а насправді нерозуміння причин такої шаленої популярності книги і її екранізацій, а тому й ненавмисне поширення пліток про якийсь такий негативний вплив їх на свідомість дітей. Небажання тиснення на волю дорослих із усвідомленням дійсної вартості прокатних ліцензій, ускладнених примусовою українізацією, вимагає зосередження уваги на груповому вихованні майбутніх батьків через «домашній перегляд» вже існуючих екранізацій, із проведенням відкритих семінарських занять після цього.

Складність і неоднозначність сприйняття довколишнього світу дорослими і 12-тилітніми членами суспільства фактично розбили нашу країну на два табори: читаючих та разом з Гарі прямуючими стежками його чарівної країни і «маглів», що оточують і нас і Гарі, сповнених до них своєю байдужістю. Разом з тим, саме світ чарівників Гарі та його друзів безпосередньо пов’язаний з Україною, Прикарпаттям, бо що може бути ефективніше за правильний підбір слів при правильному і тактовному зверненні. Чи нема цим словам казкових аналогій? Бо школа правильного розуміння і застосування слова «кохання» саме тут!!!

«Людям нравится делать новых людей» – співають хлопці однієї групи. В цьому і є Божий промисел, сенс життя.

Філософія європейців, побудована на більшому достатку і турботі, дещо стримує світову тенденцію до демографічного вибуху. Світ начебто безмежний, та покинути Землю не так то легко. Одиниці витримують передстартову підготовку на центрифузі при незначній кількості обертів, але людина через свою свідомість здатна до самовдосконалення. Тисячоліття розвитку не пройшли дарма. Мудрість Аристотеля чи Леонардо Да Вінчі мало поступається людям сьогодення – заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Та сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку, бо Східна Європа, консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному «експерименту», має дати світу модель нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво із кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім’ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського та дідівського виховання, зробить доступним всім кращі взірці освіти «вибраних» минулого, забезпечить сім’ї і новими «автономними» п’ятиповерхівками і «автономним» транспортом для прогулянок вихідними дикою природою замість походів до взірців неволі – зоопарків, аби навчати нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами – а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям «відгрохав» поряд із «літньою кухнею» «європейську оселю» ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів із їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу модель українського села із компактною забудовою «автономними» будинками «хуторків» із тролейбусним сполученням з відселенням до ним «досі дихаючих викидами підприємств» міських мешканців, а зближення, завдяки сучасним молочно-товарним комплексам і сільськогосподарським підприємствам, села і міста стане реальністю.