Злочинність, ожиріння, психічні захворювання і залежності, забруднення навколишнього середовища – чим більше, тим вище показник ВВП. Лідер списку з найвищим ВВП на душу населення – США, за ними Китай і Японія. Ці країни мають найбільші проблеми соціального характеру. Найгіршими людьми для ВВП і справді є ті, хто стежить за власним здоров’ям, виявляє стриманість у їжі та одязі та гуляє щонеділі на природі.

Чим важливіше ваше заняття або робота для життя (навчання, наука, робочі спеціальності), тим менше ваш внесок у ВВП. Іпотеки та кредити вносять більший внесок в показник ВВП, ніж школи, університети і заводи разом з механіками. Цей показник вважається одним з головних в сучасній економіці, про нього говорять суцільно і всюди. Так, він хороший для уряду – вони зможуть більше витратити, підвищити купівельну спроможність, і можливо, створити робочі місця. Але показник залишає в тіні безліч різних чинників, які навряд чи формують щасливе і прекрасне життя суспільства. ВВП може відображати стабільність економіки або її зростання, – що незрівнянно з якістю життя окремо взятої людини.

ВВП, статистика, гроші – підтверджують, що ми живемо в суспільстві, яке вірить в міфи та казки. Ми знаємо, що клаптики паперу нічого не варті, але все одно страждаємо через них. Якщо ви опинитесь на безлюдному острові з двома кейсами валюти, вона не допоможе вам вижити. Але острів – поза суспільством. На острові подібні міфи не діють. Там потрібні гарні навички виживання. Фінансовому брокеру там, скоріш за все, буде важче, аніж столяру чи механіку. Острів – це інше середовище, завдяки якому ми можемо зрозуміти, в якому дивному суспільстві живемо.

Корпорації, відомі персони, суспільні бажання – це все казка. Коли ми кажемо «Apple», ми не маємо на увазі заводи, на яких діти збирають телефони. Ми маємо на увазі «IPhone» останньої моделі. Коли ми кажемо про «McDonald’s» ми маємо на увазі фаст-фуд, а не компанію з мільйоном працівників, які невідомим для нас способом готують шкідливу їжу. Коли ми кажемо «Nike», ми маємо на увазі сотні видів кросівок та різноманітний одяг. Але ми не маємо на увазі директорів, менеджерів або маркетологів цієї компанії. Ми не маємо на увазі розмір оплати праці на заводі в Тайвані чи наслідки виробництва для екології планети. Тож ми віримо в міфи – з якими безпосередньо пов’язаний образ тієї чи іншої корпорації, в силу наших знань стосовно неї та рівня причетності до її продукції.

Ми читаємо Біблію і віримо в те, що начебто сказав Бог 3000 років тому. Біблія – це гарний художній твір, можливо, з найкращим сюжетом та змістовим наповненням. Чи йде Бог у ногу з часом? Чи вірить він в автоматизацію виробництва? Може він філантроп та пацифіст? Коли доктор успішно проводить важливу для життя людини операцію, ми кажемо «Слава Богу». Але ж це доктор її здійснив?

Але нам подобається вірити в міфи, бо так легше жити. Можливо, і все наше життя – це просто міф. Ми досі віримо у фінансові продукти, сенс яких не розуміємо. Ми віримо у мікрокредити та дизельні двигуни. Ми віримо у біл-борди з фотографіями депутатів та дурними слоганами. Ми віримо, але не можемо бути ні в чому впевненими. Ми не можемо бути впевненими в існуванні Бога, не можемо бути впевнені у висадці на Луну. Ми не можемо перевірити авторів фільму про корупцію на предмет корупції.

Гроші, борги і статистика – головні наші міфи та, водночас, фундамент казкового капіталізму. Обмін, а з ним і боргова яма; світ кредитів і підрахунків бухгалтерії. Всесвіт абсолютного боргу, де ви, народжуючись, уже повинні – батькам, суспільству, державі. Що повинні? Вам пояснять – батьки, суспільство, держава. Якщо ви вважаєте такий хід подій несприятливим або «поганим», то потрібно розуміти, що поганий він лише у вашій свідомості, тоді як для капіталістичного суспільства він є цілком нормальним.