: – І я без жартів… Тобі – дозволено… На добраніч, Ді.
Пауза…
Тим часом…
Практично, особисте життя
Оповідки про мага та його чарівну подружку
***
Подружка мага не давала йому вдома працювати.
Вона весь час приходила до нього обійматися…
Слід визнати, що йому це дуже подобалося.
– Життя буває таким різним, – говорив він, – саме тому обійматися слід за кожної нагоди якнайчастіше…
– І якнайміцніше, – додавала вона завжди.
***
– Поки ти думаєш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закінчується…
Щастя – в секундах…
***
– Перфекціонізм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.
– Згоден, – відповів він, – Прагнути досконалості можна, якщо знаєш, що таке досконалість.
– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть інакше…
– Бувають хвороби значно гірші… Ось тоді люди, справді, не можуть інакше…
***
– Якісь у нас незрозумілі ілюзії.
– Ілюзії завжди акварельного кольору.
– А хіба є акварельний колір?
– Так, це колір ілюзій!
***
– Я хочу бути французькою жінкою, – повідомила подружка мага, дивлячись в дзеркало.
– Що це означає? – Посміхнувся він.
– Буду говорити «о-ля-ля» і посміхатися усім чоловікам підряд.
– Так, але ж в цьому і полягає вся різниця!
***
– Як ти вважаєш, чому Жаклін плакала сьогодні? І чому Поль її не втішав?
– Тому що вона пише казки, а він працює механіком.
– Невже через це потрібно плакати?
– Ні, не потрібно, але… часом доводиться…
***
– Ти ніколи не дізнаєшся точно, що саме думає і відчуває інша людина. Доводиться домислювати, – задумливо сказав маг, – Так що ти ображаєшся не на іншого, а на свої домисли. Що б цей «інший» не говорив.
– Шкода, – зітхнула його подружка, – Аж надто часто доводиться ображатися на власні домисли…
3-тя безсонна ніч
«Давай про земне?»
ВОНА: – Побажання «на добраніч» я прочитала вже вранці.
Сьогодні ти знову всю ніч будеш займатися своїми статтями?
ВІН: – Та як вийде, Ді… Можливо, вдасться закінчити раніше.
ВОНА: – Скористаюся отриманим вчора дозволом відволікати тебе від роботи… і пропоную поговорити.
ВІН: – З радістю поєднаю приємне з корисним. Що ж ти хочеш дізнатися сьогодні, моя Ді?
ВОНА: – Ммм… Робота – приємне, а спілкування зі мною – мабуть, корисне… Я так це бачу. Я все ще думаю над тим, що дізналася вчора. Ну що ж, може тепер ти захочеш щось дізнатися?
ВІН: – Твоє бачення залишимо на твоїй совісті. А що тобі поки не вдалося зрозуміти у вчорашньому?
ВОНА: – Зі свого совістю я зазвичай легко домовляюся. Що стосується вчорашнього… мені так і не вдалося розгледіти ТЕБЕ у всіх цих розумних (але безликих) міркуваннях…
ВІН: – У тебе сьогодні етап критичної оцінки вчорашньої розмови?
ВОНА: – Так це була не розмова, а суцільна філософія.
ВІН: – Це було спілкування, перш за все.
ВОНА: – У мене сьогодні етап продовження знайомства з людиною, яка мені цікава…
ВІН: – Повір, я це ціную.
ВОНА: – Філософ-цінувальник…
ВІН: – Світ поки що геть не ідеальний…
ВОНА: – О, тепер я зрозуміла, як ти обирав собі сферу діяльності. До речі, у тебе в дипломі так і написано – «спеціальність – філософ»?
ВІН: – Я б вважав за краще застосувати Лезо Оккама. Думаю, що є більш прості пояснення… Але якщо мій рейтинг від цього виросте в твоїх очах, то можна застосувати і твоє трактування.
ВОНА: – Зізнаюся, погуглила що таке «Лезо Оккама»… Я думаю, якщо ти назвеш себе в профілі «Лезо Оккама» це додасть тобі ще більше загадковості. Що стосується мого трактування, то твій рейтинг і так зашкалює в моїх очах.
ВІН: – Рейтинги – це ваше, маркетингове… Рейтинг – це статус. А я – філософ-імпровізатор.
ВОНА: – Рейтинг – це найхиткіше, що може бути… Особливо в чиїхось очах.
Ти дуже вчасно повідомив про те, що ти – імпровізатор. Філософія і імпровізація якось не надто в'яжуться…