– Дистанційне управління?

– Так, щось на зразок того. Задача Янголів – вчасно загальмувати нас і вивести на Світ Божий.

– Як же все це неймовірно! Ще позавчора я б і уявити не змогла, що буду летіти в інший вимір буття зі швидкістю, що перевершує швидкість світла в дванадцять разів, та ще й окремо від свого тіла!… Моя подруга Ліда, аби я їй розказала, нізащо б не зрозуміла мене! Вирішила б, що я збожеволіла…

– То й не кажи їй нічого. Не тільки Ліді, багатьом землянам така інформація здалася б неправдоподібною… А знаєш, Сатана Нижчим Янголам у Раю читає лекції з фізики, дуже цікаві! Він – неперевершений лектор, а його глибокі знання вражають… – Маргарита осіклася і невдоволено скривила вуста. – Та що це я його тобі хвалю?

– А й правда! Краще розкажи про Бога, про Ісуса Христа…

– Ісуса Христа неможливо не любити. Той, хто побачив Його хоч раз, полюбив навік так, як все живе любить Сонце! Він – надзвичайна, виняткова за значенням, Особа Всесвіту. Син Творця – Перший Лицар Світла і Любові, – з теплом, у глибокій пошані промовила Маргарита.

– А Творець? – ледь чутно запитала Оленчина душа.

– Творець?… Він турбується про кожну найдрібнішу частку Всесвіту, про кожний атом, чи електрон… Він просто наповнює Всесвіт Собою. Той, що несе Життя, надав людському існуванню сенс – подарував людям безсмертні душі, та вони, прийнявши Його дарунок, «віддячили» Йому ненавистю між народами! Бог є Все і в Усьому! Аби люди усвідомили Це своїми серцями, то не вбивали б один одного, не протистояв би Мусульманський світ Християнському, аби люди…

Раптом кулю з космічними мандрівницями жбурнуло у дивовижний світ Світла, сяючий щастям, добром та чистими помислами.

– Ой! Чому мені так добре?! – зойкнула душа Олени від неперевершеної насолоди і радісно розреготалася.

– Тому, що ми влетіли в Рай!

У Пеклі тривала нарада Чорного Янгольства. Найвище Лицарство Безодні зручно розташувалося за чорним круглим столом. Гертруді, представниці пекельних відьом, місця серед лицарів не знайшлось. Її худе незграбне тіло жовтіло у кріслі з кутка, однак відьма зовсім не бентежилася свого принизливого становища. Напроти, вона почувалася жінкою, бо виглядала хоч і дешевою, але до біса яскравою повією. На ній були рожеві рейтузи з мереживами, тож вона, то сидячи, то напівлежачі, відверто демонструвала Янголам Жаху свої тонкі криві ноги у їх повній красі. Курячи цигарку з маріхуаною, Гертруда пристрасно посміхалася до Сатани. З вульгарно розмальованих очей відьми вбік Сатани вистрибували шалені бісики, руйнуючи межі будь-якої пристойності. Дон Жуан і Альфонс косили на неї хтиві очі і розважалися цинічними, грубими жартами.

Сатана не бачив ні відьму, ні доповідача Хама, що з хамською зухвалістю хвалився останніми досягненнями пекельної інженерної думки по удосконаленню тортур над мучениками. У душі Люцифера панувало світле свято, бо образ Олени повністю сповнив його серце. Замріяно посміхаючись, він не помітив, як на чистому аркуші паперу намалював її портрет.

– Хаме, вибач за хамство, що перебиваю твою хамську доповідь! – раптом вигукнула Гертруда, майже втративши надію привернути до себе увагу Сатани, – Герр Люц, вогника не знайдеться? Моя солодка цигарочка геть загасла…

Відьма зіслизнула з крісла спритною, грайливою гадюкою і завихилясувала стегнами до Сатани, та він зупинив її розкутим поглядом, скорчив пику дебіла, що ніби здурів від її принад і жбурнув їй свою запальничку. Гертруда піймала її, повернулася на своє місце і кинула на Диявола злобивий погляд. Лицарство гиготнуло.

Сатана поглянув на аркуш паперу перед собою і, помітивши, що намалював обличчя Олени, знову поринув у світлі роздуми.