Фільм, що від творив думку глядацької більшості з приводу втрати медичними багатосерійними історіями саме медичної складової, отримав 10 номінацій на «Оскар», був названий Бібліотекою конгресу США «найвагомішим явищем культури свого часу» і відібраний для зберігання в Національному реєстрі фільмів. Картина «Тутсі» вплинула на зміну напрямку медичних серіалів, тим самим створивши передумову для появи – через двадцять років після її прем’єри – історії про доктора Хауса.

Дастин Гофман в образі Емілі Кімберлі (кадр із кінофільму «Тутсі»).

Кадр із серіалу «Швидка допомога» (серія 1994 р.).

Але все ж таки новий напрямок для медичного «мила» відкрив у середині 1990-х років серіал «Швидка допомога» (E. R.), світова прем’єра якого відбулася 16 вересня 1994 року. До речі, ледь не день у день рівно через десять років (16 листопада 2004 року) стартував і «House M. D.». Сценарій «Швидкої допомоги» написав іще 1974 року письменник Майкл Крайтон, майбутній автор світових бестселерів «Парк Юрського періоду» (Jurassic Park) та «Сонце на сході» (Rising Sun). Ідея «Швидкої допомоги» зародилася ще тоді, коли Крайтон навчався в Гарвардській медичній школі і проходив практику у відділенні невідкладної хірургії в лікарні штату Массачусетс, де отримав ступінь доктора медицини. Літератор-початківець розповів про добу роботи швидкої медичної допомоги в певному великому місті (коли взялися до екранізації, цим містом було обрано Чикаго). Крайтон наповнив свою історію численними сценами реанімації і безліччю медичних термінів. Ця розповідь не вкладалася в рамці сценарію пересічної медичної драми.

Сценарист і продюсер серіалу «Швидка допомога» Майкл Крайтон.

«Я хотів написати твір реалістичний, який би відрізнявся від звичайного «мила», – розповідав Крайтон згодом, коли «Швидка допомога» вже отримала визнання глядачів та критиків і заробила список із понад 20 професійних винагород: 22 премії «Еммі» – абсолютний рекорд в історії телебачення. «Швидку допомогу» культурологи вже урочисто оголосили золотим стандартом медичного серіалу. Справді, тут є все, що треба: привабливі лікарі, в яких складні взаємини одне з одним, нещасні пацієнти, яких серію по серії доправляють до лікарні з досить екзотичними травмами, та постійний драйв. «Ми його втрачаємо! Сім кубиків пінефрину внутрівенно!» – такі фрази створюють напругу, а вислів «Ми його втрачаємо!» перекочував до категорії крилатих і застосовується нині з будь-якого, необов’язково медичного, приводу. Наприклад, такою фразою реагує чоловіча компанія, коли один із вірних друзів вирішує одружитися або коли під час гулянки хтось дуже захоплюється спиртним.

Своїм успіхом «Швидка допомога» багато в чому зобов’язана вдало підібраному акторському складу. Головною «зіркою» серіалу став Джордж Клуні, для якого роль доктора Дага Росса, педіатра й реаніматолога, стала перепусткою у велике кіно. Клуні знімався в «Швидкій допомозі» перші п’ять сезонів, а потім пішов, оголосивши, що втомився від напруженого графіку зйомок. Відразу ж після «Швидкої допомоги» Клуні знявся у фільмі Роберта Родригеса «Від заходу до світання» (From Dusk Till Dawn, 1995), забезпечивши собі статус культового актора, і нині під час вибору ролей утримує баланс між комерційним кіно й авторськими проектами.

Після виходу Джорджа Клуні з проекту рейтинги «Швидкої допомоги» поповзли вниз. Поступово інші зірки серіалу також стали залишати знімальну групу. До 2007 року в серіалі не лишилося жодного актора з першого складу. Нещодавно було оголошено, що почалися зйомки п’ятнадцятого сезону, проте продюсери визнавали, що він буде останнім. Отже в лютому 2009 року з бригадою «Швидкої допомоги» прихильникам довелося попрощатися.